Ти, мила, причина того,
Що у пеклі — так пекельно,
Фактор си полум’я у серці,
Привід мого особистого божевілля:
Од Бога є вільний, але не од тя.
Бо саме через тебе тут так нестерпно
Спекотно:
Плавиться бітум, ллється водою,
Скло перетворюється знов
На пісок та соду,
Відбивається од очей твоїх синіх,
Губ червоних, рожевого язика.
Отже палаю свічкою,
Несу волю Божу.
За-
Ко
Хав
Ся
До нестями в тебе.